Дякую, що надали мені можливість прийняти участь у цьому конкурсі. Це дуже багато для мене значить.

З повагою, Михайло.

  

Я відправляю на такий конкурс свою роботу вперше. Хвилюююсь, домальовую, хочу, щоб Вам сподобалось і обов'язково жюрі! Дякую! Віка.

 

 

Критерії оцінок робіт

Шановні члени журі, дозвольте поговорити з вами на дуже тонку тему - ОЦІНКА РОБІТ. Тим більше, що учасники не професіонали (можливо мають психологічний дискомфорт в статусі сироти або інвалідності) і лише проваджені силою душі і життєвими обставинами.
Наше завдання об'єктивно оцінити роботи. Чи не за принципом як зроблено «схоже і реально», а як дитина воспрініает навколишній світ. Так, це може бути технічні ески недосконале, наївно. Ми, дорослі художники, не повинні чіплятися до роботи дитини. Роботи можуть бути реалістичні, абстрактні. Але, спробуйте уявити що це робота дорослого художника - зміст, виконання, техніка ...
На правах голови журі пропоную наступне.
Всі ми знаємо як заважають оцінці догми минулих або нинішніх заслуг. Припустимо дитина вже брав участь в міжнародному конкурсі і став першим. Ці дані будуть в представницькому листі, але не для всіх. Тільки для тих хто буде реєструвати учасника під кодовим номером. Розглядаючи приклади робіт або самі роботи, ви не будете доступні до особистої інформації учасника. Кожен відібраний учасник матиме свій виставковий номер. Біля роботи буде цей номер, вік.
Критерії оцінки робіт.
Учасник може действельно бути технічним, незважаючи на вік. Це вже плюс. Зроблено це від душі або мехініческі, ви повинні розпізнати. Не женіться за Реалістик, хоча це теж може що то говорити про автора. Ось що я пропоную для оцінки робіт.
Бальна система від 0 до 10-ї в наступних оцінках:
А) Відповідність змісту до обраної теми.
Б) Наскільки автор висвітлив тему
В) Експресія (композиція, використання техніки виконання)
На підставі суми балів будуть виявлені фаворити конкурсу. За день до відкриття виставки будуть виявлені кращі і їх імена будуть оголошені під час відкриття.
Думаю що це буде чесний підхід до оцінки робіт учасників.
Якщо у вас є пропозиції, незгоди, пишіть мені: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
                                                                                                                                                          З повагою, Серик Кульмешкенов. 

ОБГРУНТУВАННЯ

вагомого особистого внеску в розвиток Дніпропетровської області

Панка Федора Савича

представленого до присвоєння звання

„Почесний громадянин Дніпропетровщини” (посмертно)

 Основна заслуга та особистий внесок Федора Панка в розвиток Дніпропетровщини і України в цілому в тому, що завдяки його титанічній праці по відродженню і збереженню петриківського народного розпису на сьогодні Петриківка, як складова Дніпропетровщини стала загальновизнаною візиткою України.

Так, зокрема, завдяки особистій ініціативі та практичній праці учень Тетяни Пати та Олександра Стативи (організатора довоєнної школи декоративного розпису)Федір Панко в 1958 році домігся створення цеху підлакового розпису петриківського розпису в Петриківці в артілі „Вільна селянка”, яким Ф.Панко керував особисто і в який запросив працювати майстрів петриківського розпису, які залишилися після війни. Таким чином було збережено петриківський розпис в той складний післявоєнний час, коли загинуло в Україні багато місцевих осередків народного мистецтва. Згодом на базі цього була створена фабрика підлакового розпису „Дружба”, яка зусиллями головного художника Ф.Панка вийшла своєю продукцією скоро на експорт.

Також зусиллями Ф.Панка було після війни у 1958 році відкрито в Петриківці філіал Дніпропетровської дитячої художньої школи для навчання дітей петриківському розпису та забезпечення фабрики майстрами розпису, куди директором був запрошений його друг і прекрасна людина петриківчанин Олександр Латун.

Також Ф.Панко з 9 травня 1946 року (виставка до річниці перемоги над фашистами) почав свою творчо-виставкову діяльність як художник. На протязі більше 60-річної своєї творчої діяльності роботи Ф.Панка побували в більше 100 країн світу. Особисто з виставками він побував у Голандії, Франції та на Кіпрі пропагуючи українське народне мистецтво. На сьогодні роботи Федора Панка знаходяться в багатьох музеях Украни, СНД та далекого зарубіжжя.

Ф.Панко ще за радянського часу звернувся один з перших на Україні, як митець, до образу великого борця за волю України, останнього кошового отамана Війська Запорозького – Петра Калнишевського.

Будучи членом Спілки художників СРСР в 1970 році Ф.Панко при підтримці голови Дніпропетровської обласної організації художників України Георгія Чернявського організував у Петриківці експериментальний цех петриківського розпису при Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України Спілки художників України. Експериментальний цех під керівництвом Федора Панка зробив революційні кроки у розвитку, пропаганді петриківського розпису, вивів розпис на сучасний рівень, петриківський розпис став відомим у світі. В 1990 році Ф.Панко домігся на той час через Москву побудови нового сучасного будинку експериментального цеху Спілки художників в центрі Петриківки. На протязі багатьох років в

експериментальний цех, ще за радянських часів була відкрита гілка міжнародного туризму, де з народним мистецтвом, історією краю численних туристів та гостей України знайомив беззмінний його організатор, Заслужений майстер народного мистецтва України, кавалер ордена „За заслуги”, митець і сподвижник Ф.Панко. Так зокрема в Петриківці побували гості, туристи з усіх кінців світу, залишивши свої спогади про Україну, народне мистецтво та особисту вдячність Федору Панку. Всі делегації на державному рівні, бізнесовому, тощо не оминали Петриківки.

Також почесний громадянин Петриківки Ф.Панко постійно проводив різноманітну суспільно-громадську роботу (сприяв встановленню монументу загиблим петриківчанам у роки ВВВ, боровся за відновлення району, проводив виховну роботу з молодим поколінням, тощо).

Фактично зусиллями Ф.Панка, його титанічній організаторській роботі, працездатності та творчим пошукам петриківський розпис став візиткою України.

 Спогади про Ф.С. Панка сина - Віталія Федоровича Панка

Основна заслуга та особистий внесок Федора Панка в розвиток Дніпропетровщини і України в цілому в тому, що завдяки його титанічній праці по відродженню і збереженню петриківського народного розпису на сьогодні Петриківка, як складова Дніпропетровщини стала загальновизнаною візиткою України.
Так, зокрема завдяки особистій ініціативі та практичній праці учень Тетяни Пати та Олександра Стативи (організатора довоєнної школи декоративного розпису) Федір Панко в 1958 році домігся створення цеху підлакового розпису петриківського розпису в Петриківці в артілі „Вільна селянка”, яким Ф.Панко керував особисто і в який запросив працювати майстрів петриківського розпису, які залишилися після війни. Таким чином було збережено петриківський розпис в той складний післявоєнний час, коли загинуло в Україні багато місцевих осередків народного мистецтва. Згодом на базі цього була створена фабрика підлакового розпису „Дружба”, яка зусиллями головного художника Ф.Панка вийшла своєю продукцією скоро на експорт.
Також зусиллями Ф.Панка було після війни у 1958 році відкрито в Петриківці філіал Дніпропетровської дитячої художньої школи для навчання дітей петриківському розпису та забезпечення фабрики майстрами розпису, куди директором був запрошений його друг і прекрасна людина петриківчанин Олександр Латун.
Також Ф.Панко з 9 травня 1946 року (виставка до річниці перемоги над фашистами) почав свою творчо-виставкову діяльність як художник. На протязі більше 60-річної своєї творчої діяльності роботи Ф.Панка побували в більше 100 країн світу. Особисто з виставками він побував у Голандії, Франції та на Кіпрі пропагуючи українське народне мистецтво. На сьогодні роботи Федора Панка знаходяться в багатьох музеях Украни, СНД та далекого зарубіжжя.
Ф.Панко ще за радянського часу звернувся один з перших на Україні, як митець, до образу великого борця за волю України, останнього кошового отамана Війська Запорозького – Петра Калнишевського.
Будучи членом Спілки художників СРСР в 1970 році Ф.Панко при підтримці голови Дніпропетровської обласної організації художників України Георгія Чернявського організував у Петриківці експериментальний цех петриківського розпису при Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України Спілки художників України. Експериментальний цех під керівництвом Федора Панка зробив революційні кроки у розвитку, пропаганді петриківського розпису, вивів розпис на сучасний рівень, петриківський розпис став відомим у світі. В 1990 році Ф.Панко домігся на той час через Москву побудови нового сучасного будинку експериментального цеху Спілки художників в центрі Петриківки.
На протязі багатьох років в експериментальний цех, ще за радянських часів була відкрита гілка міжнародного туризму, де з народним мистецтвом, історією краю численних туристів та гостей України знайомив беззмінний його організатор,
Заслужений майстер народного мистецтва України, кавалер ордена „За заслуги”, митець і сподвижник Ф.Панко. Так зокрема в Петриківці побували гості, туристи з усіх кінців світу, залишивши свої спогади про Україну, народне мистецтво та особисту вдячність Федору Панку. Всі делегації на державному рівні, бізнесовому, тощо не оминали Петриківки.
Також почесний громадянин Петриківки Ф.Панко постійно проводив різноманітну суспільно-громадську роботу (сприяв встановленню монументу загиблим петриківчанам у роки ВВВ, боровся за відновлення району, проводив виховну роботу з молодим поколінням, тощо).
Фактично зусиллями Ф. Панка, його титанічній організаторській роботі, працездатності та творчим пошукам петриківський розпис став візиткою України.
Ще можу сказати за батька, що прожив він своє життя з піснею у душі, любив життя і людей, думав завжди своєю головою, переживав серцем, робив важливу справу для суспільства, для держави, переборював труднощі, був особистістю. Такі люди особистості, які робили практичні значні досягнення у своєму житті завжди жили трудно, бездари їм заздрили, нечестивці завжди заважали порядним людям жити та працювати і про це треба говорити відверто бо це на жаль наша реальність. Такі люди залишаються неоціненими суспільством, державою. Я можу тільки гордитися, що у мене був такий батько-особистість, який дав мені життя.

Віталій Панко